Тематический форум ВМЕСТЕ

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Тематический форум ВМЕСТЕ » foreign fludilka » Українська


Українська

Сообщений 741 страница 757 из 757

741

#p3952391,Belk написал(а):

Декілька днів вже слухаю це..

Я тільки дівчатам кидала в Кабаре. Про те що в українській мові люба не ім'я, а кохана жінка. Або не тільки ім'я, якщо бути точнішим.

+2

742

#p3952411,Nat Ёжик написал(а):

Я тільки дівчатам кидала в Кабаре. Про те що в українській мові люба не ім'я, а кохана жінка. Або не тільки ім'я, якщо бути точнішим.

)))
1:02- 1:06 подивись

+3

743

У мене хвилини українського патріотизму.
Слухаю українські пісні, дивлюсь фільми з Миколайчуком, навіть размовляю з кішкою по-українськи))
Чим далі я від України, тим гірше без неї.. У мене батько з Карпат. Може відчуваю зв'язок...

+2

744

+5

745

https://i1.imageban.ru/out/2021/01/17/debd67132b95e8762225d66532414cad.jpg

+5

746

#p3952411,Nat Ёжик написал(а):

Я тільки дівчатам кидала в Кабаре. Про те що в українській мові люба не ім'я, а кохана жінка. Або не тільки ім'я, якщо бути точнішим.

У нас на Житомирщині слово ,, люба" - говорять коли мають на увазі ,, мила" )
Так у нас)

+2

747

Як на мене то це і є український справжній голос!)


+2

748

мне очень нравится эта композиция

+4

749

https://i2.imageban.ru/out/2021/01/22/607c2422c11a0735bcdd026154d0620b.jpg

+3

750

Подобаються мені... а вам?)
Чули раніше ці пісні?


+1

751

+1

752

Я не знаю кому прийшла ідея створення такого підрозділу форуму, але щиро вдячна!! Аж на серці відлягло!))) Бо в інших заборонено спілкуватися якоюсь окрім російської)))

Отредактировано Dobby (19.02.21 23:48:16)

+1

753

Є відтінок очей – тепла суміш
осіннього смутку,
Золотого багаття, солодкої
пристрасті, мрій.
Чи - цілунків дощу на волошок
духмяних пелю́стках
Із безмежністю моря і сонцем
зігрітих надій.

Є відтінок очей - тихі ночі
натхненного щастя.
Попіл чорних троянд і
проміння чаруючих зір.
В них подивишся і… запульсує
вогонь на зап’ястках.
Вони серце хвилюють. Не
віриш? Тоді – перевір.

Є відтінок очей – суміш трав і
палкої кориці,
Полум'я́ного неба зеніту,
кохання, весни…
У очах таких - щира надія
зірками іскриться.
Вони спрагло чарують і манять
у пристрасті сни.

Є відтінок очей – чистий берег
безкрайого моря,
Теплі соняхи літа, кульбаб
золотавий пилок.
У очах таких – воля і неба
безмежні просто́ри.
В них - закохана юність,
огорнута в радощів шовк.

Є відтінок очей – ніжне сяйво
квітучого травня,
Світлих спогадів і…
благородства людської душі,
Що осяює світ, розливаючи
райдужні барви.
Очі сповнені блиском, мов
сонця вогнем - вітражі.

Є відтінок очей – незабутність,
п’янка й таємнича,
Нескінченно солодка,
зрадлива. В них – радість і
щем.
Забувається все… Окрім рис
дорогого обличчя
І очей, що, навіки, обпалюють
пам'ять вогнем.

В такі очі поглянувши раз –
згубиш душу наза́вжди,
Заблукавши у зорянім космосі
темних зіниць.
Не шукай в них утіхи, надії,
омани чи правди…
Насолоджуйся лиш… спраглим
полум’ям їх таємниць.

Автор: Діана Гальченко

+3

754

Я все-таки колись тебе забуду...
Схиливши чашу пам' яті до
вуст-
Доп' ю останніх спогадів
отруту,
й відчуюся щасливою.
Клянусь!

Тоді ми поговорим. Навіть
більше.
Але не зараз, тільки не тепер,
Хай стане світ без слів твоїх
тихішим,
Хай відболить в душі останній
нерв.

Я видихну тебе, як цівку диму,
Сліпочо-білу, чисту, як душа, -
Моя,колись до сліз близька
людино,
Тепер така до відчаю чужа.

На поводу в загубленого слова,
Щоб повторити сказане- не
йди,
Хай білим цвітом айстра
вечорова
Сховає за вікном мої сліди.

У тім, що не збулось- немає
винних,
Як і нема всепрощення в
мольбі,
Ще мить і я залишу за плечима
Той світ,що був призначений
тобі.

Ще трішки, хай спадЕ осіння
втома
І запульсує в жилах листопад,
Ти переступиш межі і кордони
І все ж відчуєш серця мого
такт.

Тоді ми поговоримо про вічне,
Що має здатність звужуватись
в мить.
Ти зрозумієш все,і навіть
більше,
А поки що- мовчи, бо ще
болить.

Надя Ковалюк

+2

755

Людина нібито не літає,
а крила має. А крила має!
Вони даровані кожному з неба.
А може літати нам просто не треба?

Щоб тіло злітало - не в тому вся суть,
можливо ті крила лиш душу несуть
далеко у небо у щастя хвилини,
можливо для цього вони у людини?

У кожного є, та не кожному треба,
не кожен з нас хоче злетіти до неба...
А дехто насмілився і - полетів,
світ іншим побачив, світ новий відкрив.

З собою нас кликав, до нього пристати,
та що тут подієш? - не вмієм літати...
Не вмієм... не хочемо вірити в диво,
а мрія над нами кружляє зрадливо...

Лиш ті, що забули про сум і ниття,
злетіли й побачили інше життя.
Їм пам*ятник люди до неба звели,
і всі пам*ятають: Великі жили.

Та треба лиш вірить, що зможем злетіти,
по іншому думать, по іншому жити...
Бо нині у снах тільки вільні буваєм,
і птахом прекрасним себе відчуваєм.
Хоч крила прекрасні, незламнії маєм,
але не літаєм. Нажаль не літаєм.....

Дід Міхалич

+1

756

Отак живеш...у світі протиріч:
такий,як всі - щодня вдягаєш
маску,
і лиш коли на груди ляже ніч -
ти душу відкорковуєш,мов
пляшку.
В один стакан наллєш чого б
хотів,
у інший - те,що зветься словом
"мушу",
і не збагнеш - чи так воно в
житті,
чи ти давно пропив вже свОю
душу.
Бо наче вільний...Ні - як в клітці
птах,
де твОї крила - то твоє
прокляття.
Бо наче щирий...Ні,бо щирість -
знак,
що ти готовий до свого
розп"яття.
Тому й вбачаєш святість в
тишині,
ти хочеш тиші - щоб ніде нікого,
щоб на її холоднім полотні
хоча б на мить торкнутися до
Бога.
Бо знаєш,що дійде до краю ніч
і відлетить в свою,незнану
казку.
А ти,як зАвжди,в світі протиріч
вдягатимеш під ранок кляту
маску...

Автор: Надя Ковалюк

0

757

Я не пишу вірші свої навмисно,
Вони самі так прагнуть на папір...
Слова почав збирати як намисто,
Й душа не знає спокою з тих пір...

Навіщо взагалі мені писати?
Цього, напевно, вже ніхто не знає...
Цьому не вчать ні вчителі, ні мати,
Душа секрет цей знає, та ховає...

Мої вірші від мене не залежать,
Бо їх пишу не я - саме життя.
Мої вірші мені і не належать,
І взагалі - у мене відчуття,

Що всі вірші хтось заховав давно
в думках і душах тихо, ненароком.
А всім поетам місію дано:
їх відкривать постійно, крок за кроком..

Дід Міхалич

Отредактировано Dobby (02.03.21 01:30:51)

0


Вы здесь » Тематический форум ВМЕСТЕ » foreign fludilka » Українська